Лягаю спати, втомилась, годі,
В мізкАх гуде.
Знімаю з себе, неначе одяг,
Вчорашній день.
Вчорашню втому, всі болі й муки
Хай сон візьмЕ.
А коли ранок в життя постука -
Знов те самЕ.
Вдягнеш ти знов, по останній моді,
Прийдешній день
І не помітиш, як все проходить,
Життя пройдЕ.
Якось ти скинеш останню свиту
З своїх одеж.
НагИм прийшов ти колись
... Читати далі »
Хто сили слова надає віршУ? Чому натхнення часом засинає? Спитай мене, чому я так пишу, - ́́Я чесно відповім тобі - не знаю. Коли біда чи радість на душі, В метро, на кухні, в ліжку серед ночі - Я не вигадую свої віршІ, Вони самі приходять, коли хочуть. Буває так, що жодного за рік, А іноді й по п'ять за день, нівроку. Мабуть, на те Господь мене прирік, Як Він прирік когось на роль пророка. Чи ноша ця важка, а чи легка, - Не можна відповісти однозначно. За все, що да
... Читати далі »
Не делайте мне больно, господа, Ни ради пользы дел, ни для забавы. Уж если вновь вернулась я сюда, То чтоб сказать вам: были вы не правы. Сильнее вы? Влиятельней? А то! Тем паче на своем коронном месте, Но женщину обидеть ни про что- Неужто вы сочтете делом чести? Таких, как вы, я видела уже, И я великодушно их прощала, От них ставало пусто на душе, Но я ее любовью заполняла. Себя не разменяю я на месть, Уж лучше от любви быть в жизни грешной. Останусь я такой, какая есть, Мо
... Читати далі »
Якщо Ви погоджуєтеся із моїм світосприйняттям, вираженим у моїх віршах, я буду вдячна за Вашу підписку на щомісячну розсилку мого доробку.
Щиро Ваша Валентина Попелюшка