Христе,  Ти,  підвішений  над  землею  з  хреста,  побачив  свою  Матір  і  учня,  який  стояв  біля  Неї  і  розпочав  той  дивний  діалог,  в  якому  виразив  свою  волю:  «Жінко,  ось  Син  Твій»,  «Ось  Матір  Твоя».  Ці  слова  додали  сили  новому  материнству  і  новому  синівству.  Марія  приймає  нас  усіх  за  своїх  дітей,  як  прийняла  Твого  улюбленого  учня  Йоана.  Чи  і  я,  Господи,  буду  Її  дитиною?
Христе,  конаючий  на  хресті,  котрі  з  Твоїх  слів  мають  бути  моєю  дійсністю:  «Боже  мій,  Боже  мій,  чому  мене  покинув?  Отче,  в  Твої  руки  віддаю  Духа  мого»?
       Мамо,  я  помираю,  покидаю  цей  світ,  так  і  не  побачивши  його.  Я  помираю,  бо  ти  так  хочеш,  але  волаю  до  Бога:  «Боже  милосердний,  зглянься  над  моєю  мамою,  пробач  моїй  мамі,  бо  не  знає,  що  робить».  О  Мати  страждаюча,  будь  Матір’ю  особливої  чуйності  і  любові  до  дітей  небажаних,  для  дітей  відкинутих,  для  дітей  з  будинків  малюка,  дітей,  які  не  пізнали  батьківської  любові  від  своїх  батьків.

Ісус  зробив  в  житті  останній  крок,
І  зупинилось  Найсвятіше  Серце.
Чи  зрозуміє  людство  цей  урок?
Щоб  тільки  не  дарма  стерпів  Він  все  це.

Помер  Він  і  за  мій  найтяжчий  гріх,
За  те  дитя,  що  я  не  народила.
Не  виправдання  –  вказувать  на  всіх,
Що  всі  вбивають  –  от  і  я  убила.

Не  виправдання  –  говорить  собі,
Що  іншого  я  вибору  не  мала.
Замість  полегшення  –  душа  в  журбі…
Мене  за  те  й  саму  убити  мало…

ID: 180877
Рубрика: Інше
дата надходження: 31.03.2010 04:22:25
© дата внесення змiн: 31.03.2010 04:22:25
автор: Попелюшка