Такої життєдайної води

В навколишній місцевості немає.

По неї звідусіль ідуть сюди,

Гірський струмок на кожного чекає.

Навколо тихо-тихо. Спів пташок,

Шепоче листя потайки про вічне,

І хто б сюди по воду не прийшов –

Помолиться, тепер це справа звична.

Ще тільки одинадцять літ пройшло

З тих пір, як біля тихого потоку

Молилося уперше все село

І з інших сіл підходили потроху.

… В серпневий день дві дівчинки малі

Прибігли до джерельця по водицю,

Упали на коліна до землі

У пляшечки набрати і напиться.

Урочище далеко від села,

Не часто хто зверта сюди зі шляху.

Коли до діток пані підійшла,

Обидві спершу зойкнули від страху.

Поглянули – спокійно стало вмить:

Ласкавий погляд, сяєво на Нею,

І наче не ступає, а летить

На хмарці понад самою землею.

Перехрестились діти, а Вона

Так само – їх, себе перехрестила,

Не привид і не схоже, що земна.

У Джублику молитися просила.

Ще буде світла зустріч не одна,

Аж поки всяк повірити їм зможе,

І піде світом добра новина:

У Джублику явилась Матір Божа.

P.S. Запрошую усіх християн на прощу до Джублика!