У повсякденній  круговерті
Усе «воюємо», сердешні,
І не відступимося, вперті,
Чекаючи на день прийдешній:

«Ось прийде ще одне із рішень,
Проб’ю стежинку через хащі -
І «завтра» буде зовсім іншим,
І, безумовно, значно кращим.

Собі дозволивши зупинку,
Суттєвих змін хіба злякаюсь?
Почну робити гарні вчинки.
Нарешті у  гріхах покаюсь.

Любов'ю матінки зігріті,
Малята слухатимуть казку,
І найдорожчому  у світі
Віддам невиплескану ласку.

Поменшає турбот хоч трішки -
І не лишатиму  нікого
Без променистої  усмішки,
Нужденного – без допомоги.
Подбаю, звісно,  і про себе,
Коли сплачу усі кредити.
Не забаганка, а потреба -
В спортзал, салон краси ходити.

Куплю вдяганки новомодні,
Майну кудись у диво-мандри…» ...
І недосягнуте «сьогодні»
Міражем утікає в «завтра»…