Хто може пояснити, як те вийшло,
І чи у когось буде каяття?
Красиву, свіжу, дорогу та пишну,
Хтось викинув троянду на сміття.

Вона цвіла, така п’янка та рання,
І пелюстки аж сяяли в росі.
О, як вона чекала на кохання
У чарівній принаді і красі.

До неї звідусіль тягнулись руки,
Та їх вона колола без жалю.
Аж поки, ніби пісні дивні звуки,
Не пролунало бажане  «люблю».

Троянда  миттю колючки сховала,
У посмішці відкрила пелюстки,
І вже чиясь рука стебло зламала,
Отак довіра їй далась взнаки.

А я красуню захищу від віхол,
Зігрію і додому віднесу.
Троянди не ламайте задля втіхи,
Нехай дарують світові красу.