| Мова сайту |
 |
|
|
 |
| Меню сайту |
|
|
|
|
| повідомте про нове |
|
|
|
|
| Невпинний час |
|
|
|
|
| Форма входу |
|
|
|
|
| Пошукк |
|
|
|
|
| Календар |
|
|
|
|
| Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
|
| Приветствую Вас, Гість · RSS |
| 05.05.2024, 21:41 |
 Вперше вірші Валентини Попелюшки були опубліковані у клубі Поезї України
Главная » 2013 » Січень » 17 »
Та якось ти пішов та й не прийшов...
21:17 Та якось ти пішов та й не прийшов... |
А пам'ятаєш, як усе було?
Зима плела свої лихі інтриги
І вилила своє холодне зло,
Замурувавши землю шаром криги.
На тебе так чекала я тоді,
Неначе зустріч та була б остання.
А час ішов, і у його ході -
Відлуння серця в трепеті чекання.
Я бачила те марево рябе,
Де тільки сніг, будинки та дерева,
Й боялася: а що, коли тебе
Поцілувала Біла Королева?
А що, коли про мене ти забув,
Бо серце стало вмить кусочком льоду,
Чи біля телевізора заснув -
Навіщо йти кудись в таку негоду?
Коли дивлюсь - невже мені здалось?
Ця постать на автобусній зупинці -
Чи ти, чи, може, сам Дідусь Мороз
Несе мені в мішку свої гостинці?
Біля дверей ти довго тупцював,
Струсивши з себе кучугури снігу,
А потім десь з-за пазухи дістав
Маленьке кошеня мені на втіху.
Пригадую, я думала в ту мить,
Коли стояли ми біля порогу:
Нехай мете надворі чи гримить -
До мене ти завжди знайдеш дорогу.
Та якось ти пішов та й не прийшов...
Вже не одна зима минула й осінь,
І тільки котик дім собі знайшов,
Він з вдячністю живе у мене й досі...
|
|
Категория: Рідною мовою різне |
Просмотров: 548 |
Добавил: Попелюшка
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
