...Біль душі можна сприймати по-різному… Закопати якнайглибше, сховатися за маскою вдаваного благополуччя. Та чи можна заховатися від себе? Чи загоїться рана, засипана товстим шаром забуття?
А може, варто, як би це не було важко, дістати той біль на поверхню, вилити, виплакати, спокутувати, аби жити далі?
Мій біль – мій гріх – моя совість. Я дістаю мій біль з глибин душі, я ділюся ним з вами. Я гірко розкаююсь і молю про прощення…
Ви так хотіли в цьому світі жити,
Мої нещасні, вбиті мною діти.
Чим ліпша я за Понтія Пилата –
Жорстока ваша вбивця, ваша мати?
Беззахисні, безгрішні і безвинні,
Скалічені в утробі, в середині,
Чим ви переді мною провинились,
Що через мене в світ не народились?
Мої скалічені, рідненькі діти!
Мене ж колись також могли убити,
Та матінка велику душу мала,
Вона життя мені подарува
...
Читати далі »
|
