Мова сайту |
|
|
|
Меню сайту |
|
|
|
повідомте про нове |
|
|
|
Невпинний час |
|
|
|
Форма входу |
|
|
|
Пошукк |
|
|
|
Календар |
|
« Квітень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
|
Приветствую Вас, Гість · RSS |
25.04.2024, 14:39 |
І потекла непрохана сльоза І потекла непрохана сльоза Степан Пантелеймонович Халанський – Шанований поважний чоловік, Та не забув про те, що син селянський, Хоча в райцентрі вже не перший рік.
Немає пихи в нього анітрішки, Хороше тільки чути звідусіль. І на роботу завжди ходить пішки, Хоча службовий є автомобіль.
Бувало, як ішов біля базару, Йому траплялась жіночка стара. В базарні дні обабіч тротуару Та продавала яблука з відра.
Степан згадав свою стареньку маму, Яку давно забрали небеса, А за життя була така ж бо сАма… І потекла непрохана сльоза.
Дістав п’ять гривень і подав бабусі, Бо продавала п’ять за кілограм. - А яблука не важте, обійдуся, Нехай то подарунок буде Вам.
Відтоді взяв за звичку цей добродій: Як повз бабусю шлях його лягав, То завжди так і діяв при нагоді: Давав п’ять гривень - яблука не брав.
От і сьогодні також не забувся Подати гроші й дяки не чекать. -Гей, чоловіче! Стій! – кричить бабуся -Вже яблука по вісім – не по п’ять!!!
| |
Дорогі шанувальники слова! Є привід і наш обов'язок, щоб зібратися!...
|