Одинадцятий день, кілометрів сот п'ять
Економили сили останні,
Йшли до тебе, народе, підтримки шукать,
А тебе не було на майдані...
В неї вбили дочку, а у нього - аж двох,
Крик душі в риторичнім питанні:
Чи убивцю в погонах каратиме Бог?
Та не густо людей на майдані...
Чи в державі, де "слуги" на пана плюють,
Не такі вже ми всі й безталанні?
Задоволений станом речей ти, мабуть,
Раз тебе не було на майдані?...
Тим, хто пішки прийшов, Україна болить,
Що закута в безправ'я кайдани,
А столиця спокійно вечеряє, спить,
Бо немає її на майдані...
Хтось із верху пускає команду: "Ату!"
І солдатики мчать олов'яні,
Щоб чисельністю знищить шляхетну мету,
А тебе не було на майдані...
НЕ ВІРТЕ ФАЛЬШИВІЙ ІНФОРМАЦІЇ З ЕКРАНІВ ПРОВЛАДНИХ ТВ, ЛЮДИ СТОЯЛИ І СТОЯТЬ ЗА СЕБЕ Й ЗА ВАС, СПОДІВАЮЧИСЬ НА ВАШУ ПІДТРИМКУ.
ЇХ ПО ОДНОМУ РОЗТЯГУЮТЬ беркутівці ЯКИХ У ДЕСЯТКИ РАЗІВ БІЛЬШЕ.
АЛЕ НАРОД НАМІРЕНИЙ СТОЯТИ ДО ОСТАННЬОГО.
НЕ СПИ УКРАЇНО, НЕ СПИ!!!
