Щоб не розбити щастя

Можливо оминути біль, біду?
Чи долю не об’їдеш і на конях?
Мов кришталеву вазу, по льоду
Несу примхливе  щастя у долонях.

А під ногами лід такий слизький,
Та ще й прикритий снігом.
Як не впасти?
І добре, коли хтось, тобі близький,

Підтримає, щоб не розбити  щастя.
Аби тендітну ношу зберегти,
Роблю неквапом  виважені кроки,
Хоч іноді доволі важко йти

І впорожні буває, без мороки.
А я свою "мороку" дорогу
Збирала у долоні по краплинці…
По кризі, що захована в снігу,
Пройти вдається тільки мудрій жінці...