ВКонтакті | Укр.Поезія |
Підставляйте долоні, я насиплю Вам сонця
|
|
||||||||
|
Подивіться, матусі, це ваші сини, Ви пишаєтесь ними, напевно? Бо державу свою захищають вони І порядок відстоюють кревно? Схаменіться, матусі, це ж ваші сини, - Мов із пульта керовані зомбі Кукловодів-начальників словом одним, В лялько-роботів чинній подобі. Хай стоять матері, що втрачали дітей, (В тебе ж, покидьку, теж є матуся), Він зіб'є їх із ніг, із майдану змете, Й хоч би мускул на пиці здригнувся. Чути заклик людей: "Хлопче, форму зніми І врятуй свою грішную душу!" Та не дійде до зомбі - глухий і німий, Без команди і з місця не зрушить. Але ж ти - його мати, дружина, дочка, - Ти людина жива, а не робот! Зупини його зараз, біди не чекай, Бо за гроші, які він заробить, Принесе тобі хліба зі смаком крові І сльозами окроплені квіти, А спокутувать будуть, аж поки живі, Батька "славу" невиннії діти... |
Copyright ДКЗ © 2024 |