Василеві Любарцю
(організатору Врадіївської ходи)
Коли яскрава особистість
Виходить на передній план,
Не відстають від неї й бистрі
Пустити в очі всім туман.
Вже пишуть, що шпійон зі штатів -
Ходи очільник Любарець,
Що він - звичайний провокатор,
А не герой і не борець.
І ллються відрами помиї...
Писати - то ж не пішки йти,
Хто вчився в школі, кожен вміє,
Аби народ відволікти.
Про ватажка слова негарні -
Дискредитація ходи.
А ти, Василю, в буцигарні
Сидиш без їжі і води.
А ще до критики охочі
Твої смакують помилки.
А де були тієї ночі?
Та вдома їли пиріжки.
Сприйми оті писання зверхньо,
Вони не знищать злобу дня.
Якщо про тебе пишуть брехні -
Це вже ознака визнання.
Про мене теж писали схоже,
Людська фантазія - без меж!
Як сам на вчинок неспроможний,
Про інших що не наверзеш!
Як мова йде про добру справу
Для всенародної мети,
Здобуде той на осуд право,
Хто зробить більше, аніж ти.
Але, як правило, не судить,
Хто звик до дій, а не до слів.
Тобі, Василю, вірять люди,
Яких дурниць би хто не плів.