ВКонтакті | Укр.Поезія |
Підставляйте долоні, я насиплю Вам сонця
|
|
||||||||
|
Джублик. З вірою й молитвою. Тут кожне свято, кожну із неділь В каплиці відбувають Службу Божу. І в інші дні приходять звідусіль, Коли хто хоче і коли хто може. Будується помалу монастир, На прощі до святині їдуть люди. Іще не так давно тут був пустир, А нині вже про Джублик знають всюди. Не тільки із найближчого села Приходять люди з вірою у Бога - До Джублика зі Львова пролягла Найдовша в світі Хресная дорога. І їдучи, і пішки ідучи, Тут моляться. Між селами й лісами Хрести знаходять навіть уночі, Бо Дух Святий підказує, де саме. З Європи, з України – звідусіль Веде прочан у Джублик віри світло. Батьки і діти, сиві дідусі - Гостинно зустрічати всіх тут звикли. Отці усіх конфесій християн Збираються до круглого престолу. Такий ще в жодній церкві не стояв – Ні в православній, а ні у костьолі. Престол, що без кутів, тут неспроста, Він став проханню Гості з Неба данню. Сказала дітям Діва Пресвята, Що тут почнеться вірників єднання. Святе джерельце пісеньку співа, Вода у ньому – добра і цілюща. Не всі, звичайно, вірять у дива, І тільки справжня віра – диво суще. По вірі воздається тут усім, Бо щире каяття Всевишній бачить. Нема в житті гладенької стезі, Та з Богом розступаються і хащі. Як буде важко – не сумуй, не злись, Крізь труднощі пройти повинен кожен. До Джублика приїдь і помолись, Господь тебе почує й допоможе. *** У Джублик! Дочекалися-таки! Від радості душа літає з ранку. Збирають речі діти в рюкзаки, Співаючи, прасую вишиванку. До місця, де невтомний водограй Змиває найдрібніший порох злості, Де трішки привідкриті двері в рай,- Душа моя збирається у гості. Хто знає, скільки ще на цій землі Їй вірити, радіти чи страждати. Ми всі для Бога - діточки малі, Яким життя дароване як свято. 24 серпня 2013 р.
На фото - Джублик 26.05.2003 р. - одна з останніх служб єпископа,
мученика за віру Івана Маргітича (1921-7.09.2003). |
Copyright ДКЗ © 2024 |