Все життя наше - гонки і скачки,
Що не день, то невпинне змагання...
Він повірив замореній клячі
І поставив на неї останнє.


Так старалася шкапа сердешна
В перегонах відзначитись гідно,
Але сила її не безмежна,
У житті наскакалася, бідна.

Безнадійно відстала небога,
А трибуна реве, аж волає.
Ледь жива, приплелася до нього,
І сказала: "Пробач, не шмогла я..."