Мова сайту |
|
|
|
Меню сайту |
|
|
|
повідомте про нове |
|
|
|
Невпинний час |
|
|
|
Форма входу |
|
|
|
Пошукк |
|
|
|
Календар |
|
« Квітень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
|
Статистика |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
|
Приветствую Вас, Гість · RSS |
26.04.2024, 12:30 |
Валентина Попелюшка, Любов чи звичка , Сучасна поезія, Закарпаття, ДКЗ, відпочинок,
В моїй душі прокинулась весна
В моїй душі прокинулась весна
Як довго спала дівчинка весна, Закутана у ковдру білосніжну, І танула зажура крижана По краплі, неохоче і неспішно.
Бувало, серед лютої зими Весна троянди щедро дарувала І ледь помітним подихом одним В мороз і хуртовини зігрівала.
Та їй ніхто не дякував за те, А навпаки – невдячно дорікали: То сонце не яскраве золоте, То пролісків чомусь у грудні мало.
Терпіла всі образливі слова, Старалася ще більше догодити, Та марними були її дива, І сердилися ті, хто мав радіти.
Стомилася і впала, де була, Згорнулася клубочком і заснула. Хтось кликав і просив її тепла - Нічого вже не бачила, не чула.
А я її і сплячу берегла, Та чи коли прокинеться, не знала. Жила без неї – мов і не жила, У безнадії доля засинала.
* * * * Зійшла струмками снігу білизна, І розквітають проліски і діти. В моїй душі прокинулась весна, Ти зміг її, коханий, розбудити.
| |
Дорогі шанувальники слова! Є привід і наш обов'язок, щоб зібратися!...
|