Просила...
Коли від мене відвернувся цілий світ,
І ні чужі, а ні свої не розуміли,
Боліли зв'язки аж до сліз голосові,
Бо докричатися хотіла - оніміла,
Коли не знала, чи стояти, чи іти,
Безсило руки опускались, клякли ноги,
Просила:"Господи, хоч Ти мене прости,
Лихого ж, бачиш, я не діяла нічого".
Просила:"Господи, хоч Ти не відвернись,
Без Тебе й справді я нікому не потрібна."
І до чужих, і до своїх дійде колись,
Що їхня думка - переконлива, та хибна.
Буду рада зустрічі із Вами в соц мережах:
 |
ВКонтакті |  |
Укр.Поезія |  |