Дві сторони медалі  | |
| О, знов назбиралося стільки роботи! Чи більше за всіх мені треба? Усі лиш моєї чекають турботи. Втомилася… Змилуйся, небо! Як важко тягти оту бричку буденну, А замість подяки ще й лають… І дім – повна чаша, життя не злиденне, Чомусь тільки щастя немає. Куди не поглянь – лиш одні егоїсти. Чи я для них замість магніту? Подай! Прибери! Дай що-небудь поїсти! Звалюся вже скоро від гніту. | Як добре, що є в мене дім і родина, Що діти - у світі найкращі. Мов сонечко ясне, кохана людина. Не зраджу, не скривджу ні за що. Приємно турботу свою дарувати І рідним, і тим, хто у скруті. Якого ще приводу треба для свята? – Життя!!! Ну хіба ж це не круто? Чи ранок, чи вечір, чи ніченька темна – Ні смутку, ні втоми не маю, Я кожну хвилину живу недаремно, Бо в серці - любові до краю. |
| ***Життєві по-різному бачимо далі: Чи вільний політ, а чи грати - Як дві сторони однієї медалі. Де ваша – самим обирати. | |