Сюди вже не летять комах рої –
Алея восени осиротіла.
Пішли на плаху сакури мої,
Зарано листя їх відшелестіло.

Хай скажуть, що старенькі вже були,
Що молоді дерева посадили.
Мов райський сад, торік іще цвіли,
Але і тим комусь не догодили.

Мукачеве. Магнолія цвіте,
Цілує сонце котики вербові.
Немає сакур – місто вже не те,
Мов серце, що лишилось без любові…

Квітень
2012. (2013)

Мукачево. Магнолії цвітуть, Алея  сакур  місто прикрашає. Коханого свого в далеку путь На людному пероні проводжаю. У сакур і магнолій попрошу, Аби у пишнім цвіті дочекались, Коли його зустріну і скажу, Що я у древнє місто закохалась.

Чи не тому, що тут - магнолій цвіт? А сакури духмяні вечорами - Дозрілого кохання дивний світ, Захований за синіми горами. І саме тут, як у казкових снах, Така жадана, трепетна і світла, Зустрілась нашій осені весна І сакурами ніжними розквітла.