Забирайте дива за мрію!

Стало раптом усе можливим
У одному з казкових снів,
Забаганок невпинних зливу
Хтось для тебе уже здійснив.

Як у свято - обід звичайний,
Диво-одяг із органзи,
І немає журби, печалі,
А не те що біди, сльози.

Скрізь, куди не поглянуть очі, -
Розмаїття шляхів-доріг,
І веселощів - до "не хочу",
І перелюб - уже не гріх."Ні!

- кричу, - Я так жить не вмію!
Хоч лягай із нудьги в труну.
Забирайте дива за мрію
Нездійсненну, хоча б одну!"