Ми вже напилися розлук  досхочу

1. І тішиться хижо розлука.

Поїхала з третьої спроби…
Хоч як не втікай – не минулось.
Прощання не легше хвороби,
Ми знову об нього спіткнулись.

Чомусь і кохання щасливе -
Повернення - не запорука,
Бо вносить життя корективи,
І тішиться хижо розлука.

Тому, стоячи на пероні,
Сказати не бійтесь "Кохаю".
У долі ми всі у полоні,
Що буде - лиш Бог один знає.









2. Розлука сипле сіль…

Колеса  стукають,  як  серце.
Душа  втомилась і  болить,
Бо хоче радісним джерельцем
Розлуку  в  зустріч  перелить.

П'ю  зварену  тобою  каву,
А  ти, напевне,  п'єш  мій  чай...
Що там попереду, цікаво,
Чекає радість чи печаль?

В  купе сусідньому  хлопчина
Із кимось бесіду  завів
Про  долю неньки  України,
Заробітчан і злидарів.

І поєдналися тривоги
За  Україну  і  за  нас.
Зійшлися разом дві дороги
В  складний  неоднозначний  час.

Та  й  чи  були для  України Легкі  шляхи,  легкі  часи? То  гніт,  то голод, то  руїни, Терпіння  в  Бога  лиш  проси... Прости нас Господи, прости

Ятрять  думки душевні  рани, На  них  розлука  сипле  сіль. Переживем її,  коханий, Засяє  сонце  крізь  тумани, І  ще  настане  час  весіль...

(2.02.2010 - між двома турами президентських виборів)

3. Ми вже  напилися розлук досхочу.

І знову навколо обличчя чужі.
Долаючи відстань і втому,
Від тебе до тебе з тобою в душі
Нарешті вертаюсь додому.

Прощання - ховаючи сльози в очах,
Назустріч -  неначе на крилах
Туди, де сумує мій зоряний птах,
Де двійко пташат наших милих.

Рідненькі  мої! До гніздечка лечу,
Бо знаю: чекати втомились.
Ми вже напилúся розлук досхочý,
Тепер лиш радіти лишилось...

18-25.04.2010