Так традиційно склалося, що чотири рази на рік ми маємо пости:
- Різдвяний піст, що триває 40 днів перед Різдвом Христовим. Починається 28 листопада та триває до 6 січня, особливо строгим він стає 2 січня та увінчується Святою Різдвяною вечерею з 12 пісних страв увечері 6 січня,
- Великий піст перед Великоднем, що триває сім тижнів, кожного року дата початку посту коливається в залежності від дати Великодня,
- так звана Петрівка, або ж Петрів (апостольський) піст, довжина його кожного року різна, від 8 днів до 6 тижнів, бо починається цей піст у понеділок через тиждень після Трійці і триває до 12 липня - свята Св. апостолів Петра і Павла,
- Успенський піст,  триває 2 тижні від 13 серпня до свята Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня. Його ще називають Спасівкою, оскільки протягом цього посту є свято Маккавея ("маковий" Спас 14 серпня) та Преображення Господнє ("яблучний" Спас 19 серпня).
         Отож, для християнина, що дотримується всіх постів, досить значну частину часу у році є актуальним пісне меню. Тримати піст хоча б один раз у році є актуальним для кожної людини не тільки з релігійних міркувань. Якщо немає протипоказів за станом здоров'я, то дотримання посту допомагає очистити шлунково-кишковий тракт, "розвантажити" ваш організм від постійного вживання важкої тваринної їжі. Хоча, звичайно, в прямому своєму значенні піст - це не просто фізіологічний процес, чи то пак дієта, це, в першу чергу,  очищення душі від наших повсякденних гріхів через утримання не лише від харчових спокус, але й від багатьох необдуманих  вчинків, образ, недобрих слів, і навіть непристойних думок. Це – період роботи над собою, час переосмислення сенсу нашого буття, переоцінки цінностей. Та все ж, це – частинка нашого життя, такого швидкоплинного і неповоротного. І тому немає нічого поганого в тому, щоб і під час посту мати змогу споживати різноманітну, смачну і корисну пісну їжу. Якщо ви думаєте, що всі ці ознаки важко поєднати, я спробую переконати вас у протилежному і поділюся своїм  досвідом. Хоча, признаюсь чесно, я дотрималась строгого Великоднього посту повністю від початку до кінця всього лиш один раз у своєму житті, але повірте: воно було того варте, не можна передати словами те духовне піднесення, те самовідчуття, ту чистоту і гармонію, яку я відчувала, пройшовши ту свою маленьку, зовсім крихітну Голгофу. Зараз, пригадуючи той стан душі і тіла, я заздрю сама собі тодішній і вкотре маю намір повторити знову той шлях, якщо спокуси нашого гріховного життя вже вкотре не стануть на заваді і не виявляться сильнішими за мої благі наміри.