Буду рада зустрічі із Вами в соц мережах:
ВКонтакті Укр.Поезія Facebook
Підставляйте долоні, я насиплю Вам сонця
ПОЕТИЧНИЙ МАРАФОН-РЕКВІЄМl
Поэзия
Мова сайту

Меню сайту

повідомте про нове
Ваше ім'я: *
Ваше місто:
Ваш e-mail: *
із 3.02.2013 підписалися:

Невпинний час

Форма входу


Пошукк

Календар
«  Березень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Друзі сайту

Газета Вікна - завжди актуальні новини - Калуш, Українські пісні
Валентина Попелюшка на сервере Стихи.ру

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Приветствую Вас, Гість · RSS
22.11.2024, 20:25

Вперше вірші Валентини Попелюшки були опубліковані у клубі Поезї України

Главная » 2010 » Березень » 23 »



Кохання зрілої пори [45]
Моє життя у віршах
Хресна дорога ненародженої дитини [15]
Цикл віршів на тему "Збережімо життя"
Рідною мовою різне [31]
Вірші українською мовою про різне
Покаяння [5]
Розмова з душею...
Сонечко (наше немовля) [5]
Материнство зрілої пори ...
Російською мовою (різне) [32]
Поэзия на русском
ЩОДЕННИК ПОПЕЛЮШКИ [2]
епізоди з мого повсякденного життя, які міститимуть інформацію цікаву та корисну для інших
Іменні валентинки [67]


Покаяння початок
18:29
Покаяння початок
    ...Біль душі можна сприймати по-різному… Закопати якнайглибше, сховатися за маскою вдаваного благополуччя. Та чи можна заховатися від себе? Чи загоїться рана, засипана товстим шаром забуття?
      А може, варто, як би це не було важко, дістати той біль на поверхню, вилити, виплакати, спокутувати, аби жити далі?
      Мій біль – мій гріх – моя совість. Я дістаю мій біль з глибин душі, я ділюся ним з вами. Я гірко розкаююсь і молю про прощення…


Ви так хотіли в цьому світі жити,
Мої нещасні, вбиті мною діти.

Чим ліпша я за Понтія Пилата –
Жорстока ваша вбивця, ваша мати?

Беззахисні, безгрішні і безвинні,
Скалічені в утробі, в середині,

Чим ви переді мною провинились,
Що через мене в світ не народились?

Мої скалічені, рідненькі діти!
Мене ж колись також могли убити,

Та матінка велику душу мала,
Вона життя мені подарувала.

А я така невдячна, малодушна…
Мовляв, для вас пора була неслушна.

Все виправдань за вас собі шукала
І на прощення Господа чекала.

Знайшлось би місце вам у цьому світі,
Розтоптані, ще не розквітлі квіти.

Я Матір Божу день і ніч благаю,
Аби вона забрала вас до раю,

Щоб ваші душі там могли радіти…
Простіть мене, убиті мною діти.

28 лютого 2010 р



Ненародженим...

Вступ

Життя – дорогоцінний Божий дар,
Лиш Він дає – лиш Він забрати може.
Та люди нехтують тим даром, що Ти дав,
За те прости їх і помилуй, Боже.

Ти розпочав колись свій Хресний шлях,
Взяв всіх людей гріхи собі на плечі
І той найтяжчий гріх у всіх віках –
Убивство в лоні матері малечі.

Ісусе! Передвічний Син Отця!
Ти ненароджених на Хресній їх дорозі
Не залишай! Будь з ними до кінця!
Самі пройти той жах вони не взмозі.

Від них відрікся цілий білий світ,
Їх рідні матері й батьки вбивають.
Не жити їм щасливих довгих літ,
Про порятунок душі їх волають.

Пречиста Діво! В свій небесний рай
Прийми хоч Ти скалічених цих діток!
І заповідь святу «Не убивай!»
Нагадуй повсякчас усьому світу.



1.

Ну от і почалось моє життя…
Клітиночка, що ділиться, зростає.
Під серденьком матусі я – дитя,
Хоча вона про те іще й не знає.

Я – щастя, я – надія, я – мета,
Я – радість і сльоза твоя, матусю.
А смуток щоб тебе не огортав,
До тебе ніжно-ніжно пригорнуся.

Ти бережи, матусенько, себе,
Бо я тебе люблю, я вже людина!
Яскраве сонце й небо голубе
Благословляють нас у цю годину.

…Дізнавшись, не радієш – навпаки.
Невже посмієш ти таке зробити?
Я чую, мамо, всі твої думки –
Вони про те, аби мене убити.


2.

Вже моє серденько б’ється,
Не радіє й не сміється.
Я беззвучно гірко плачу,
Бо матусю не побачу.

Мила, добра, ніжна, рідна…
Ох, матусю моя бідна!
То невже ж моя провина
В тім, що я – твоя дитина?

Я візьму цей хрест, матусю,
Хоч розп’яття я боюся.
Я ж безпомічний, маленький,
Та того бажає ненька…

3.

Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, у прірву.

Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.

Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навіки згину.
___________________________________________________________________

          Можливо, ці публікації допоможуть не тільки мені, а й вам... Можливо, для когось стануть своєчасною порадою, а для когось - і врятують життя...
--------
обов'язково читайте продовження "Покаяння"
Категория: Покаяння | Просмотров: 591 | Добавил: Попелюшка | Рейтинг: 0.0/0



Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright ДКЗ © 2024
......................................Конструктор сайтів - uCoz......................................