Хто сили слова надає віршУ? Чому натхнення часом засинає? Спитай мене, чому я так пишу, - ́́Я чесно відповім тобі - не знаю. Коли біда чи радість на душі, В метро, на кухні, в ліжку серед ночі - Я не вигадую свої віршІ, Вони самі приходять, коли хочуть. Буває так, що жодного за рік, А іноді й по п'ять за день, нівроку. Мабуть, на те Господь мене прирік, Як Він прирік когось на роль пророка. Чи ноша ця важка, а чи легка, - Не можна відповісти однозначно. За все, що дасть Всевишнього рука, В житті потрібно бути просто вдячним.
