Хто там за вікнами ходить І голосно так зітхає? Це ти, невгамовний Вітре? Тебе я впізнала, заходь! Гуляй, як у себе вдома, Заглянь у кожну шпаринку, Можливо, у тебе вийде Знайти мій вчорашній день?
А хто там так гірко плаче? Ну що ти, Дощику любий! Не варто так побиватись! Чи, може, й тобі шкода, Що навіть нишпірка Вітер, Хоч як і не намагався, Не зміг для нас відшукати Ні миті вчорашнього дня...
