Для того, щоб зрозуміти, про що йдеться у даній темі, рекомендую починати ознайомлення з нею зі вступу.
«Ісус засуджений на смерть. Твої дні, Господи, формували Тебе
на землі впродовж 33-х років. Ти жив 33 роки, а моє життя
почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я
вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцеві: «Хвалю Тебе, що
створив мене, діла Твої предивні», лікар сказав моїй мамі, що
я живу під її серцем. Вона, певно, має бути щаслива. Мамо,
чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче!
Не хоче, але ж це не може бути правдою! Мамо! Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне,
я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш той
вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що веде вона
до мети – до життя вічного. Мені теж присуджено вирок
смерті, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя
мама, це вона сказала: «Розіпни». Вирішено викреслити моє
безіменне життя з поверхні землі – без мене. Ісусе, оскаржений
на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні
вироки.»
Ну от і почалось моє життя… Клітиночка, що ділиться, зростає. Під серденьком матусі я – дитя, Хоча вона про те іще й не знає.
Я – щастя, я – надія, я – мета, Я – радість і сльоза твоя, матусю. А смуток щоб тебе не огортав, До тебе ніжно-ніжно пригорнуся.
Ти бережи, матусенько, себе, Бо я тебе люблю, я вже людина! Яскраве сонце й небо голубе Благословляють нас у цю годину.
…Дізнавшись, не радієш – навпаки. Невже посмієш ти таке зробити? Я чую, мамо, всі твої думки – Вони про те, аби мене убити. ID: 177306 Рубрика: Інше дата надходження: 14.03.2010 00:58:59 © дата внесення змiн: 14.03.2010 00:58:59 автор: Попелюшка |