Перше падіння.
«Я є ще таким малим, а вже падаю, чую, що не здолаю
того переляку непевності. Що далі? Моя мама вночі не спить,
тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не чув. Я
нічого не вигадую, я чую її схлипування, ридання. Моїм хрестом
є твої сльози, мамо. Я вже не можу це терпіти. Падаю на
зорі мого життя, коли росту з секунди на секунду. Я вже
майже бачу, хоч довкола мене темно, але це моя радість. Я
так мрію побачити сонячне світло, послухати спів пташок, а що
най головніше – я хочу побачити свою маму. Мамо, як ти
виглядаєш?
Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в
злій думці проти життя ненародженої дитини через твій біль
піднятися під тягарем хреста.»
Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, у прірву.
Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.
Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навіки згину.
----------------------------------------------------------
Для того, щоб зрозуміти, про що йдеться у даній
темі, рекомендую починати ознайомлення з нею зі
вступу. ID: 177520
Рубрика: Інше
дата надходження: 15.03.2010 00:42:13
© дата внесення змiн: 15.03.2010 00:42:13
автор: Попелюшка |
