Цей  твір  (дещо  незакінчений)  більше  десятка  років  пролежав  у  мене  в  талмутах,  вже  "списаний"  мною  як  такий,  що  втратив  актуальність...
         Народилась  і  виросла  я  в  селі  на  Сумщині.  Потім  доросле  життя  віднесло  мене  далеко  від  батьківського  дому.  Після  смерті  мами  у  1997  року  життя  змусило  мене  знову  на  два  роки  поселитися  в  осиротілій  хаті,  жити,  працювати.  Я  не  те,  щоб  злякалася  труднощів,  якими  сповнений  сільський  побут,  просто  не  мала  змоги  там  реалізуватися,  дати  повноцінну  освіту  дітям.  ... Читати далі »

...Коли  Він  Їй  каже:  "Люба...  Мила...",
Коли  Їй  всміхається  привітно,
То  у  Неї  виростають  крила,
І  Вона  все  більш  від  щастя  квітне...
---------------------------------------
...Коли  Він  Її  постійно  лає,
Коли  все  Вона  у  чомусь  винна,
То  Вона  і  руки  опускає,
І  поволі  в'яне  й  тихо  гине...

(майже  всерйоз)))

Колекція  моїх  душевних  ран
Поповнилась  недавно  ще  одною  -
Ти  зраджуєш  мене  з  Хюрем-Султан,
Коли  проводиш  ночі  не  зі  мною.

Тебе  так  зацікавив  серіал,
Що  ти  скачав  його  десь  в  інтернеті,
Тебе  поглинув  пристрастей  накал,
Який  заклали  турки  у  сюжеті.

І  от  вже  котру  ніч  без  тебе  сплю,
Допоки  ти  "історію  вивчаєш":)).
Я  потерплю  ще  трішки,  потерплю,
Та  скоро  ти  побачиш,  що  втрачаєш:

Волосся  пофарбую  у  руде,
Найкращу  сукню  з-під  землі  дістану,
Тоді  до  тебе,  врешті-решт,  дійде,
Що  маєш    пор ... Читати далі »

Чарівні  маки  сяяли  в  росі,
А  вітер  гнав  червону  хвилю  полем,
І  щось  було  таке  у  тій  красі,  
Що  радість  перемішувалася  з  болем...
                         
              ***

Навіяли  спогади  про  неймовірної  краси  червоне  поле  маків,
яке  зненацька  зникло  з  околиці  нашого  міста  після  того,
як  поруч  спорудили  чергову  бензозаправку.

Кружляли  два  метелики  в  траві,  
Над  ними  дощ  збирала  чорна  хмара,
І  перегукувались  долі  дві:
"Ну  чим  не  пара  ми?  Ну  чом  не  пара?"

А  крильця  тих  метеликів,  лиш  глянь:
На  білім  чорне,  а  на  чорнім  біле,
Переплелися,  наче  Інь  і  Янь
Дві  долі,  що  з'єднатись  не  посміли.

Все  життя  наше  -  гонки  та  скачки,
То  з  собою,  то  з  кимось  змагання...
Він  повірив  в благеньку конячку
І  поставив  на  неї  останнє.

Так  старалася  шкапа  сердешна,
Перемога  їй  так  необхідна.
Але  ж  сила  її  не  безмежна,
Вже  в житті  наскакалася,  бідна.

Безнадійно  відстала  небога,  
А  трибуна  реве,  аж  волає.
І  припленталась  шкапа  до  нього,
І  сказала:  "Пробач,  не  шмогла  я..."

Ми прагнем щасливої долі
Без горя, нужди і страждання.
Уникнути хочемо болю
І всякого поневіряння.

Як часто втекти хоче кожен
Від докорів свого сумління.    
Та я Тобі дякую, Боже,
За мої хрести і терпіння.    

Вони - лиш маленька краплина
У чаші страждання Ісуса.
Ти, Отче, послав свого Сина
Щоб нас врятував від спокуси.    

Від наших гріхів зачерствілих,    
Від ненависті або від злоби.
А ми все лікуємо тіло,
Хоч маєм духовні хвороби.

Щойно  тільки  хоч  трохи  душа  у  журбі,  
Так  і  клацне  вогнем  запальничка.  
Не  пали!  Не  пасує  цигарка  Тобі!
Ти  ж  бо  пані,  а  не  попільничка.  

Ти  ж  так  б'єшся  з  безжалісним  пензлем  років  -  
Косметолог,  солярій,  дієта.  
Та  одним  тільки  жестом  твоєї  ж  руки
Перекреслює  все  сигарета.  

Хочеш  ти  виглядати  такою,  як  ті  -
З  телевізора  світські  левички?
Господинею  будь  у  своєму  житті,  
Не  рабою  шкідливої  звички.

Крізь  дитячий  свій  сон  усміхнуся
І  не  лишиться  місця  журбі
З  Новим  Роком,  коханий  татусю!
Ця  усмішка  –  дарунок  тобі.  

Я  твій,  тату,  синочок,  твій  хлопчик,
Хоч  звичайне  для  всіх  немовля,
Та  ж  не  марно  я  звусь  Теодорчик,  -
"Божий  дар"  вам  з  матусею  я.

Я  ж  бо  маю  не  хитру  мороку  –  
Підростати  в  мереживах  снів,
Щоб  наступного  Нового  року
Я  вже  "Тато"  сказати  зумів.

А  знаєш,  справа  зовсім  не  в  роках,
Хіба  підкрастися  посміє  старість?
Маленьке  щастя  на  моїх  руках,  
А  на  душі  моїй  -  велика  радість...

Вже  ночі  одинадцята  година,  
А  мамине  хлоп'ятко  ще  не  спить.
Запитує  матуся  у  дитини:
"Чому  не  спиш?  Чи,  може,  щось  болить?

Чи,  може,  хто  образив,  дай  вгадаю
Мою  дитинку,  любу  дорогу?"
А  він  всміхнувся  і  відповідає
Матусі  лагідно:  "  Агу,  Агу!"

У  затишному  домі  Синячку.
Святкуєм  день  народження  Наталі
Квітучу  долю,  світлу  і  легку
Бажаємо  їй  в  житті  надалі.  

Щоб  на  руках  носив  коханий  Стас
По  сходинках  життя  вперед  і  вгору,
Щоб  сукня  та  мукачівська  якраз
Прийшлась  вам  на  весілля  саме  в  пору.  

Хай  все  у  вас  складеться  на  віку:
Любов,  удача,  щастя  без  похмілля
Щоб  саме  тут  колись,  у  синячку
Ви  святкували  Золоте  весілля.  

===========================
Чудо  Синячок  при  санаторію  Синяк  ось  тут:  http://u.to/gUCSAQ

Я  ще  немовлятко,
А  у  нашу  хатку
Ще  одне  маленьке  
Принесли  дитятко.

То  синок  для  брата,
То  онук  для  тата,  
А  мене  всі  раптом
Стали  вуйком  звати.

Будем  підростати
Разом  вчитись,  грати
І  усій  родині  
Радість  дарувати.

Ні,  не  подряпав  мене  кіт,  
Не  покусали  мене  оси.
Я  пізнавав  великий  світ,  
А  постраждав  маленький  носик.  

Я  з  ліжка  злізти  вниз  хотів,  
Об  бильце  носом  зачепився.
Я  суть  злізання    зрозумів
І  майже  зовсім  не  забився.  

О,  скільки  різних  таємниць,  
Життя  від  мене  ще  ховає.  
Ні,  не  подряпав  мене  киць,  
Бо  котика  у  нас  немає.

Насправді  іронії  мало
У  цім  злободеннім  сюжеті:
Вона  його  щиро  кохала,  
А  він  сидів  в  інтернеті.

Вона  йому  прала  сорочки,  
Вона  готувала  котлети
Водила  дітей  до  садочка,
А  він  сидів  в  інтернеті.  

Вона  приносила  каву,  
Він  сердивсь,  бувало,  не  часто:
Мовляв,  відриваєш  від  справи,  
Прийшла  недоречно  й  невчасно.  

Їй  прикро  було  без  образи,  
Така  ж  бо  у  нього  робота,  
Тому  намагалась  щоразу
Нести  непомітно  турботу.

А  діти  поволі  зростали,  
Ішли  у  життя  юначе,  
Та  він  у  своїм  віртуалі< ... Читати далі »